НОВИНИ

У роботі досліджується одна з важливих проблем Комуністичної партії Західної України. Всебічно висвітлюється процес зародження, становлення і розвитку комуністичної та прогресивної преси Західної України, характеризується її ідейно-тематичний зміст та творче обличчя, показується її роль у боротьбі трудящих за соціалізм і національне визволення, за возз'єднання з Радянською Україною.
Розраховане на працівників преси, істориків, філологів, а також становитиме інтерес для широкого кола читачів.

На території західних областей України продовжують розгортатися події років Другої світової війни, започатковані в повісті ‟Вода з нашої криниці”. У глибокодраматичних долях героїв виразно проглядається образ багатостраждальної України. У стрімкій історичній коловерті кожен зі Стрижів на власний розсуд продовжує шукати своєї дороги. Одній лиш матері болить за всіх: сини мої, муко моя, волячі у вас серця! Не даремно ж бо кажуть — Мати-Вітчизна!

Проста жива проза, експресивність якої збиває з ніг.
Яскравий представник наших тодішніх 20-х Лев Скрипник все своє недовге життя писав про Донбас та людей. Справжніх, не завжди правильних, завжди травмованих.
Писав про себе – дитину, яка надто рано пізнала і роботу в шахті, і злидні безхатька, і війну, і полон, і в’язницю. Писав про те, що відчув, бачив та пережив. Його герой завжди автобіографічний, події – правдиві, а виверти історії – трагічні та непередбачувані.
“Як любили і вмирали” – це літературний зняток епохи, Донбасу початку минулого століття з усіма його непростими реаліями та коловертю.
Збірка містить різні оповідання, опубліковані в в 20-х роках ХХ століття як окремими виданнями, так і у часописами.

Науково-документальна серiя книг “Реабiлiтованi iсторiєю. У двадцяти семи томах” готується i виходить у свiт згiдно з постановою Президiї Верховної Ради України №2256–ХII вiд 6 квiтня 1992 р. та постановою Кабiнету Мiнiстрiв України №530 вiд 11 вересня 1992 р. Обласний том “Реабiлiтованi iсторiєю. Закарпатська область” включає двi книги. У першiй детально показано обмеження полiтичних прав i свобод громадян за часiв Чехословацької республiки (1919–1939) та репресiї угорського окупацiйного режиму проти громадян краю (1939–1944), охарактеризовано переслiдування громадян радянським тоталiтарним режимом у передвоєннi та повоєннi роки, окремим роздiлом подано довiдки про громадян, якi були репресованi на територiї Закарпатської областi. У другій і останній книзі публікуються розділи: документи, біографічні нариси про репресованих державних діячів, майстрів літератури і мистецтва, вчених, робітників і селян, борців за незалежну Україну; анотований перелік місць поховань громадян – жертв репресій – та увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій. Подано бібліографічний покажчик публікацій про репресованих, а також іменний та географічний покажчики обох книг.

Науково-документальна серiя книг “Реабiлiтованi iсторiєю. У двадцяти семи томах” готується i виходить у свiт згiдно з постановою Президiї Верховної Ради України №2256–ХII вiд 6 квiтня 1992 р. та постановою Кабiнету Мiнiстрiв України №530 вiд 11 вересня 1992 р. Обласний том “Реабiлiтованi iсторiєю. Закарпатська область” включає двi книги. У першiй детально показано обмеження полiтичних прав i свобод громадян за часiв Чехословацької республiки (1919–1939) та репресiї угорського окупацiйного режиму проти громадян краю (1939–1944), охарактеризовано переслiдування громадян радянським тоталiтарним режимом у передвоєннi та повоєннi роки, окремим роздiлом подано довiдки про громадян, якi були репресованi на територiї Закарпатської областi.

«Альхемічний» роман «Голос» українського письменника і культуролога з Канади Марка Роберта Стеха розгортається із оповіді про Олега: молоду й нібито пересічну людину, яка несподівано змушена покинути своє рутинне життя й вирушити в пошуки напівзнайомого чоловіка, який зник за нез’ясованих обставин. Єдиний слід, який та загублена людина лишила за собою, — це розрізнені уривки складного незавершеного роману. Шукаючи слідів на основі тих незрозумілих записів, Олег нарешті вражено усвідомлює, що цей ефемерний текст чужої людини метафорично описує не що інше, як його власне життя: минуле, й розписане наперед майбутнє...
«Роман, написаний інтелектуалом для інтелектуалів містить надзвичайно проникливі пейзажі, питомо стехівський колорит, заворожливу гру поетичним словом і символом. ... Якщо в ірландців є Джойс із його перенасиченим культурними й літературними ремінісценціями «Улісом», то українці мають Стеха з його неповторним «Голосом»...»
із передмови Костянтина Москальця

У статті стверджується, що міт про Піґмаліона у творчості Андре-Франсуа Буро-Делянда та Жана-Жака Руссо можна розглядати як метафору модерного суб’єкта, що підкреслює амбівалентність доби модерности. Докладний аналіз текстів показав, що просвітницькі версії міту про Піґмаліона є одночасно відображенням реальности й ілюзії, а баланс знання і незнання уможливлює їхню критичну оцінку. Спираючись на культурологічні дослідження про суб’єкт модерности, автори доводять, що він розколотий між мітом і прозрінням, і міт про Піґмаліона проливає світло на цю дихотомію. У межах концептуальної теорії метафори розвідка демонструє, що митці використовують міт для осмислення своїх творів і презентації мітичної свідомости суб’єкта. Водночас вони прагнуть демітологізувати його відповідно до власного (не)розуміння природи дива. Мітична свідомість дозволяє Піґмаліону зреалізувати диво одухотворення або через матеріялістичну філософію Андре-Франсуа Буро-Делянда, або через сентименталізм Жана-Жака Руссо, але скульптор ризикує стати рабом мітології чи інструментального розуму. Діялектика міту фіксує момент, коли Піґмаліон може або піддатися ілюзії, або засумніватися у достовірності дива.

У спогадах ветерана партії, присвячених революційній боротьбі на Північний Буковині та в Бесарабії в 20 — 30 - ті роки, розповідається про події на Хотинщині, зокрема в селі Бузовиці, чимало сторінок свідчать про антинародну ідеологію і практику українських і румунських буржуазних націоналістів. Для науковців, пропагандистів, широкого кола читачів.

У книжці талановитого українського поета Євгена Фоміна, розстріляного фашистами в 1942 році, читач знайде самобутні ліричні вірші, а також поеми, серед яких виділяється «Палац», «Рафаель» і сатирична поема «Пригоди Диркіна».

До збірки Євгена Фоміна «Вибране» увійшли кращі твори українського радянського поета, який загинув у застінках гестапо в час Великої Вітчизняної війни.
Передмову до збірки написав український поет Теперь Масенко.

Штейнбук Ф.
Під «Знаком Саваофа», або «Там, де…» Ульяненко: монографія. Ч. 2. – Київ. Видавничий дім Дмитра Бураго, 2022. – 392 с.
ISBN 978-966-489-636-5

Друга частина монографії «„Там, де…” Ульяненко» продовжує дослідження творчості Олеся Ульяненка, розпочате у першій частині «Під „Знаком Саваофа”» і разом з останньою становить найбільш повний, ґрунтовний та оригінальний аналіз творчого доробку видатного та вкрай контроверсійного українського письменника.
Для викладачів і студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів, для учителів, які викладають українську літературу в загальноосвітній школі, а також для всіх тих, хто цікавиться сучасним вітчизняним мистецтвом слова.

Штейнбук Ф.
Під «Знаком Саваофа», або «Там, де…» Ульяненко: монографія. Ч. 1. – Київ. Видавничий дім Дмитра Бураго, 2020. – 396 с.
ISBN 978-966-489-500-9

У монографії пропонується новітня, альтернативна у стосунку до традиційних історико-літературних інтерпретацій теоретико-літературна екзегетика творчості одного із найталановитіших та найсуперечливіших сучасних українських письменників Олеся Ульяненка.
Для науковців, викладачів та студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів, для учителів, які викладають українську літературу в загальноосвітніх школах, а також для всіх тих, хто цікавиться сучасним вітчизняним мистецтвом слова.

У статті розглянуто амбівалентну природу міфу про Піґмаліона в «Метаморфозах» Овідія та п’єсі драматурга вікторіанської доби Вільяма Швенка Ґілберта «Піґмаліон і Ґалатея» (1870). Овідієва та Ґілбертова версії міфу постають як спроби деміфологізації, які парадоксальним чином запроваджують власну міфологію. Аналіз цих творів показує, що міф править водночас за реальність та ілюзію, розмиваючи межі між критичним знанням і міфологічним світоглядом. Спираючись на теорію концептуальної метафори, автор також припускає, що міф про Піґмаліона можна вважати за алегорію в рамках коґнітивної парадигми втіленого реалізму, а несвідома метафора, що стоїть за міфом, представляє метаморфозу як раціонально пояснювану, але відпорну до критичного мислення. У статті досліджено міфічну свідомість Піґмаліона, висвітлено його самообман і діалектику між одухотворенням і скам’янінням. В Овідія Піґмаліон досягає майстерності досконалої омани. Він вірить у можливість оживити статую, адже вона дуже схожа на живу. Оригінальний сюжет «Метаморфоз» Овідія балансує на межі між дивом і самооманою. Після Овідія його природа залишалася амбівалентною протягом століть. Ґілберт деміфологізує цей сюжет, дозволяючи йому стати справжньою реальністю. Мрія Піґмаліона перетворюється на дійсність, виявляючи свої парадоксальні наслідки – фантасмагорія одухотворення стає жахом наяву. Діалектика міфу реалізується через леґітимацію магічного акту творення і підваження його наслідків. Одухотворення принципово можливе, але виховання та соціалізація Ґалатеї зазнають позірного фіаско. Єдиним виходом з цього становища видається зворотний акт скам’яніння. Ілюзія Піґмаліона має пройти повне коло, щоб відновити баланс. У висновках зазначено, що розуміння міфу про Піґмаліона вимагає балансування між міфологізацією і деміфологізацією, знанням і незнанням.

Професор і студент Університету Коменського у Братиславі, об’єднавшись у співавторстві, пропонують у цій книзі читацьким авдиторіям Словаччини та України свої візії стосовно художніх творів, присвячених темі війни росії проти України.
Об’єктом їхніх критичних рефлексій стали книжки Дмитра Вербича «Точка неповернення», Євгена Положія «Іловайськ», Валерія Пузіка «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», Костянтина Чабали «Вовче» та Влада Якушева «Карателі».
Книга розрахована на якнайширший читацький загал тих, хто, з одного боку, зацікавлений у розумінні сенсу російсько-української війни, а з іншого боку, тих, хто цікавиться сучасною літературою та літературною критикою.
Книгу ілюстровано українським художником Анатолієм Костюком, який долучився до цього проєкту, запропонувавши своє візуально-образне розуміння подій та слів.

Російсько-українська війна призвела до вимушеного переміщення мільйонів українців, багато з яких тепер звертаються до міжнародних та місцевих організацій в країнах, де вони перебувають, по допомогу у вирішенні щоденних проблем інтеграції. Одним із таких аспектів благодійної діяльності є надання перекладацьких послуг. У цій статті проаналізовано виклики та стратегії перекладу документів англійською, українською та російською мовами для благодійних організацій, які допомагають українським біженцям. Спираючись на професійний досвід співпраці з однією з таких благодійних організацій, автор розглядає питання комунікації, що забезпечує ефективне управління перекладацькими проєктами, окреслює процедуру сертифікації, яка засвідчує відповідальність перекладача за точність перекладу, а також аналізує типи документів, переклади яких найчастіше потрібні українським біженцям. Автор детально описує форматування перекладених документів, необхідне для того, щоб зробити їх доступними та зрозумілими. У статті розглянуто проблеми, з якими стикається перекладач під час роботи з документами українських біженців. Увагу зосереджено на таких проблемах, як нерозбірливий почерк і печатки, низька якість зображень оригіналів документів, друкарські помилки, абревіатури, скорочення і терміни, тонкощі форматування, часові обмеження і конфіденційність. Аналізуючи процес редагування готового перекладу для поліпшення його якості, автор стверджує, що переклад – це суспільно значима діяльність, яка вимагає співпраці перекладача з колегами-професіоналами, правниками, клієнтами та місцевими акторами і зацікавленими сторонами. Нарешті, у статті розглянуто інструменти та стратегії, які допомагають перекладачам працювати послідовно та ефективно: використання машинних перекладачів, корпусних онлайнових словників, шаблонів для перекладу документів, інструкцій та інших допоміжних засобів для надання надійних, своєчасних, точних і корисних перекладацьких послуг українським біженцям.

Герта Мюллер пише про страждання, спричинені соціальним пригнобленням, часто зображуючи диктаторський режим Ніколае Чаушеску. Її літературні твори відзначаються особливою наративною перспективою від першої особи та принциповим протистоянням тоталітаризму та нелібералізму. Мюллер глибоко цікавиться мовою і регулярно використовує метафори, щоб висвітлити її функціонування в умовах страждань і поневолення. Ця стаття зосереджується на метафорах для мовчання та розділяє їх на ті сенсорні модальності та конкретні явища (зір, дотик, запах, їжа, мовлення, соматичний досвід, сила, простір, рух, контейнер, фізичні об’єкти, маніпуляції, руйнування, життя та смерть), які стають вихідними доменами. Незважаючи на свої обмеження, ця категоризація допоможе зрозуміти причини використання асоціації між цільовим доменом мовчання та його метафоричними образами. Мюллер підкреслює образний характер зв’язку між мовчанням і більш конкретними поняттями, встановлюючи зв’язки між ним і тими мовними засобами, які зазвичай позначають тілесний досвід. Ця стаття демонструє, що у творчості Мюллер мовчання не існує як чітко визначене поняття і набуває нових значень залежно від контексту та метафоричних образів, які використовуються для його пояснення. Спираючись на теорію концептуальної метафори в рамках когнітивного літературознавства, автор стверджує, що значення мовчання не є випадковим і ґрунтується на концептуальних та мовних конвенціях; Мюллер оприявнює ці конвенції і таким чином висуває на перший план образне, але вмотивоване значення мовчання.

Родіонов В.В., Шабаршов І.А.
Якщо ви маєте бджіл / Пер. з рос. І.Ю.Валюшкевича. – К.: Урожай, 1984. – 248 с., іл.

Книга знайомить читачів із складним, але надзвичайно цікавим життям медоносних бджіл, з інстинктами, які спрямовують їхню діяльність, із змінами, що відбуваються у бджолиній сім’ї протягом року.
Розповідається про роботу пасічника на пасіці у певні періоди життя бджолиної сім’ї.
Розрахована на працівників колгоспних і радгоспних пасік і пасічників-любителів.

У статті проаналізовано нові смислові акценти, які з’явилися у виставах українських театрів 2021–2022 років за хрестоматійними текстами. Дві з розглянутих постановок створено на основі української класики — містерії Тараса Шевченка «Великий льох» і драматичної поеми Лесі Українки «Кассандра». Дві інші вистави — за трагедією Софокла «Цар Едип» та п’єсою Альбера Камю «Каліґула» — цілеспрямовано шукають відповіді на виклики нової української реальності у класиці світової драматургії. Ситуація повномасштабного російського вторгнення чіткіше оприявнила в цих творах добре відомі сенси, а також додала нові. На тлі медійних дискусій про психічне здоров’я російського президента «Каліґула» Театру ім. Івана Франка (Київ) осмислює психологію авторитарного правителя. «Цар Едип» Театру на Подолі (Київ) показує, чому у суспільстві воєнного часу зростає запит на справедливість і дедалі більшого значення набуває моральний бік вчинків. «Великий льох» Полтавського театру ляльок розповідає про драму російсько-української війни крізь призму Шевченкових історичних аналогій. «Кассандра» київського Театру ім. Франка творить атмосферу незахищеної, відкритої навсібіч території, де кожен мешканець, за винятком протагоністки, воліє захистити себе вигадливими конструкціями з примарних ілюзій. Трагічна реальність російсько-української війни спричинила появу великого масиву актуальної драматургії, яка осмислює новий досвід українського суспільства. Водночас воєнна реальність стала передумовою для суттєвого переосмислення театральних текстів з національного і західноєвропейського канону. Це доводить, що український театр активно реагує на нову реальність, в різний спосіб бере участь в актуальних суспільних дискусіях, що намагаються осмислити драму сучасної війни, творить безпечний простір для спільного емоційного переживання нового трагічного досвіду.

Історія України на виднокрузі європейської цивілізації: концептуальні пропозиції Михайла Драгоманова. Текст. дані. – Київ: НАН України. Ін-т історії України, 2025. – 52 с.
Об’єм даних 1,09 Mb. URL: http://resource.history.org.ua/item/0019013
DOI: https://doi.org/10.15407/book16-0019013

Висвітлюються погляди М.Драгоманова як історика з позитивістським стилем мислення. Аналізується його концепція суспільного поступу. Обстоюється думка, що М.Драгоманов віддавав перевагу еволюції, а не революції. Відзначається, що він убачав сенс поступу у подвійному покращенні «суспільної природи» – людини та громади.
Наголошується, що дослідницька стратегія М.Драгоманова спиралася на порівняльний метод, який він розглядав як найважливіший інструмент історичного пізнання.
Показується, що його компаративістські практики переважно спиралася на еволюційні та стадіальні засади потрактування історичного процесу. Зазначається, що М.Драгоманов розглядав історію Європи в єдиному потоці від античності до тодішньої сучасності. Підкреслюється, що він уважав добу Реформації ключовим періодом в історії європейської цивілізації. За його візією, саме Реформація відіграла провідну роль у становленні політичної культури й віротерпимості, а також спричинилася до культурної та соціальної емансипації в Європі. Окреслюється рейтинг країн ХІХ ст. за рівнем їхньої політичної свободи, укладений М.Драгомановим.
Відзначається, що М.Драгоманов розглядав історію України як неодмінну складову європейської минувшини, зокрема наполягав на всебічному висвітленні участі українських діячів в європейських справах. Показується, що М.Драгоманов обстоював тезу про «обірвану Реформацію» в історії України, котру пов’язував із рухом православних братств кінця XVI – початку XVII ст.
Розглядається періодизація історії України запропонована М.Драгомановим, а також її вплив на українське історієписання.

У статті проаналізовано причини помилок, які роблять студенти, коли перекладають німецькі займенники на українську мову, та шляхи уникнення таких помилок. Актуальність розвідки зумовлена тим, що студенти-перекладачі регулярно роблять помилки під час перекладу німецьких займенників на українську мову, що призводить до непорозумінь і значно погіршує якість перекладеного тексту. Це дослідження допоможе зробити навчання перекладу ефективнішим, а результат перекладацької діяльності студентів якіснішим. Матеріалами дослідження стали переклади з німецької мови на українську, які здійснили студенти-перекладачі в рамках роботи студентського науково-практичного гуртка «Практика письмового перекладу в дії» на кафедрі прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Методологія дослідження спирається на аналіз і порівняння оригінальних текстів, чорнових та опублікованих перекладів. Такий підхід дозволив виявити низку помилок та розподілити їх за такими групами німецьких займенників: особові займенники, неозначено-особовий займенник man, присвійні займенники, запитальні займенники, заперечний займенник kein, зворотний займенник sich, вказівні та відносні займенники. Результатом дослідження стало визначення основних причин помилок у перекладі німецьких займенників на українську мову: неправильне розуміння чи неуважність до контексту; однаковість форм вказівних та відносних займенників й артиклів у німецькій мові; здатність займенника man вказувати на конкретну особу; багатозначність форм німецьких займенників (наприклад, sie, ihr); зміни під час перекладу граматичного роду, числа та відмінку займенників та іменників, на які вони вказують. Для уникнення таких помилок слід уважно читати та розуміти текст і контекст, зважати на конкретне значення та функцію форм займенників, враховувати відмінності у граматичному роді, числі та відмінку між іменниками та займенниками української та німецької мов. Переклад німецьких займенників на українську мову вимагає комплексного розуміння не тільки мовних структур, а й контексту.

Монографія становить дослідження творів сучасної світової літератури, репрезентованої романами Ф. Беґбеде, Я. Вишневського, Ю. Іздрика, В. Кучока, Х. Муракамі, М. Павича, О. Памука, В. Пєлєвіна, С. Поваляєвої, С. Рушді, Н. Сняданко та М. Уельбека. Розвідка ґрунтується на синтезі топологічної рефлексії й тілесно-міметичного методу аналізу художніх творів і доводить наявність в обраних літературних текстах конвергенції таких тілесних мікротопосів, як топоси болю, страждання, чутливості, відсутності, бажання, насолоди, спокусливості, сексуальності, забуття, мислення, свободи та ідентичності.
Отримані результати забезпечують нові, фактично необмежені перспективи щодо розгляду як окремих творів, так і різнорідних художніх
дискурсів у компаративному контексті.
Для викладачів, учителів, аспірантів та студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

У повiстi видатного українського письменника йдеться про долю хлопчика, який би «вирiс серед уквiтчаних…ночей, якби не настали ночi iншi, ночi без вогнiв». Добрi люди намагаються загоїти горе осиротiлої дитини, пригрiти її, але вiйна не милує нiкого.

До збірки увійшли новели, гумористичні оповідання.
філософська повість на історичну тематику «Два Лазарі».
Оригінальні сюжети, барокова манера, підтекстові структури,
алюзії до сьогодення, авторська іронія, насичений гумор, елементи
містики та сатири – такі особливості вирізняють ці твори.
Попри тематичну різноплановість, збірка переважно являє
собою мозаїчний образ нашого часу із його недалеким минулим
(«Гра з тінню»; «Райком закритий…»; «Невдоволений пам’ятник»)
та майбутнім («Імператор, якого не знали в обличчя»).

Ця книжка ніби захоплюючий фантастичний роман. Вона дає можливість читачеві пережити неймовірні пригоди мандрівника в дивовижні світи, про які ми знаємо набагато менше, ніж вони того заслуговують.
Дві повісті, що ввійшли до цієї книжки («Вони летять за завданням» – про медоносних бджіл і «Пароль схрещених антен» – про мурашок), радянська й прогресивна зарубіжна критика оцінила як видатний зразок популяризації біології, опис цікавого явища природи – сім’ї суспільних комах.

Сліпушко О.М.
Код Святої Софії. – К.: Аконіт, 2007. – 256 с.
ISBN 978-966-8001-30-7

Кожна нація має пам’ятки, котрі від давніх часів є символами її культурних звершень і державницьких досягнень. Для української нації це – Софійський собор. 2007 року виповнюється 970 літ від часу освячення храму (найбільш імовірна дата – 1037 рік). Донині він залишається твердинею русько-української державності, її політичним і культурним центром.
Історія Софії київської – важлива частина історії України-Русі. Минають віки і десятиліття, а таємниця постання собору, віхи його становлення і піднесення все більше цікавлять істориків, філологів, митців. Відкриваються нові факти, робляться нові висновки щодо того, як, за яких обставин і ким було закладено фундамент Святої Софії, як храм став символом України-Русі.
У новій книзі Оксани Сліпушко представлено авторський погляд на історію собору. Розглядаються життєві шляхи трьох великих володарів – Володимира Хрестителя, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, кожен із яких зробив внесок у створення і розбудову собору. Написана на основі історичних фактів, нових археологічних відкриттів, книга містить і художні роздуми авторки про життєві шляхи великих володарів України-Русі, про їхню державну політику.
Художньо-історична розвідка Оксани Сліпушко розрахована на широке коло читачів, усіх, хто цікавиться історією та культурою України, зокрема добою Київської Русі.

У царстві флори нашої планети понад півмільйона нижчих і вищих рослин. Серед них багато таких, що дуже цікаві своєю біологією, будовою, властивостями. Про такі рослини розповідається на сторінках цієї книги. Читачі довідаються про їхні особливості, історію відкриття, практичне використання людиною, про пов’язані з ними легенди та міфи. Зокрема, йдеться про найбільші у світі квітку, ягоду, найдовговічніші дерева, дивовижні плоди тощо.
Адресована широкому колу читачів.

Радченко О.Г., Суворов О.А.
Лісові санітари. – К.: Урожай, 1988. – 128 с.: ил.
ISBN 5-337-00118-3

У різноманітному й метушливому світі комах чи не найдивовижніші створіння – мурашки. Про їхнє життя, сповнене турбот і небезпек, особливості біології різних видів, рівень суспільної організації мурашиної сім’ї, про роль, яку ці працьовиті комахи відіграють в лісових біоценозах, цікаво й захоплююче розповідається у книзі.
Розрахована на широке коло читачів.

Лісовий К.А., Лісовий А.С.
Ваш почерк – ваша візитна картка. – К.: Атіка, 2005. – 84 с.
ISBN 966-326-082-3

Є таке диво – почерк. Почерк – то не просто рядочки літер. Це, власне, візитна картка людини та водночас – досить своєрідний показник стану її здоров’я, настрою, нахилів, характеру. Доведено, що особливості психології людей різного віку, статі, професії виявляються у певних типах почерків. Детальне вивчення його допоможе у відшуканні розгадок як історичних, так і медичних та правових. І все це – на основі аналізу почерку.

»Меч Арея« Івана Білика — »казання про великого князя Богдана, званого Аттілою, про незрівняну красуню Гримільду, про підступного євнуха Хрисафія та вірного воя Годечана, який порятував свого князя від наглої смерти, про імператорів Теодосія й Маркіяна, про нерозважливого короля Бургундського, про коваля Людоту і зачарований скарб Нібелюнґів«.
— Це роман про давніх русичів і давній Київ, про те, як на родючих землях Наддніпрянщини жили наші пращури, як захищали свою землю від зазіхань римлян і візантійців, ґотів і азійських кочовиків. Розповідь про життя, труд, подвиги і смерть великого полководця Аттіли, який об’єднав наших пращурів у велику силу і раз назавжди відбив загарбникам охоту накинути їм свій світогляд і своє ярмо.
Роман Івана Білика »Меч Арея« появився у видавництві »Радянський письменник« (Київ) ще 1972 року і викликав велике заінтересування, але відразу був вилучений із продажу і сьогодні він уже належить до унікумів. Дістати цю книгу в Україні, або бодай в закордонних бібліотеках, неможливо. Вже з того погляду варто було її перевидати, щоб попала до рук ширшого кола читачів. А книга справді вартісна. Автор вникає в далеке минуле українського народу і на «аксіомах недоведених традицій«, що їх виводить у післяслові, снує сюжет історичного роману з IV-V-го століття для прослави наших предків. Відтворення цієї доби він підсилює також архаїзмами, мовними особливостями стародавніх русичів.
Взявши до уваги вартість цього унікального твору, наше видавництво вирішило перевидати його офсетним друком, без жодних змін, та поручити всім, хто цікавиться далеким минулим свого народу.
— Українська Видавнича Спілка в Лондоні

Стехові інтерпретації творчості Костецького і Андієвської, Косача і Куліша, сучасних українських письменників проливають світло на маловідомі, а проте захопливі теми й досвіди, полагоджуючи конфлікти протистояння задля взаємодоповнення і взаєморозуміння. Ця книга є обов’язковою для кожного, кому небайдужа подальша доля української культури.

Татаринов К.А.
Щоб жили лебеді: Розповіді про рідкісних і цінних тварин та рослин західних областей УРСР. – Львів: Каменяр, 1983. – 109 с., іл. – (Берегти природу – берегти життя).
У науково-популярному виданні розповідається про рідкісних тварин і рослин західних областей УРСР, в тому числі про занесених у «Червону книгу Української РСР», про їх значення, шляхи збереження і охорони.

Кондратенко Л.О.
Знову двійка: шкільна неуспішність як психологічне явище / Лариса Кондратенко. – К.: Редакції загальнопед. газет, 2012. – 120 с. (Бібліотека «Шкільного світу»).
ISBN 978-966-451-000-1.
ISBN 978-966-2754-08-7.

Навряд чи знайдеться хоча б один психолог чи педагог, який не торкався у своїй роботі питань, пов’язаних з ефективністю навчання та подоланням шкільної неуспішності. Автор доводить, що серед невстигаючих учнів початкової школи не так уже й багато школярів із ментальними проблемами.
У книжці проблема шкільної неуспішності розглядається з двох боків: педагогічного та психологічного. Також розкривається психологічний механізм первинної шкільної неуспішності та пропонуються шляхи її попередження.

Вірші та загадки.

Про розвиток письма від рисунка до букви, про розшифрування найдавніших писемностей різних народів і про те, що ми довідалися з писемних пам’яток минулого, розповідає автор, кандидат історичних наук, старший науковий працівник Академії наук УРСР.
На Всесоюзному конкурсі науково-художньої літератури книга отримала першу премію та Диплом першого ступеня.

Таїрова-Яковлева Т.Г.
Іван Мазепа і Російська імперія. Історія «зради». Видання третє. – К.: ТОВ «Видавництво “Кліо”», 2019. – 403 с., іл.
ISBN 978-617-7023-53-0

Дослідження відомого російського історика Тетяни Таїрової-Яковлевої дає відповідь на найактуальніше питання, що стосується діяльності Івана Мазепи: був він зрадником чи ні. Використовуючи матеріали російських та українських архівів, автор розглядає обставини приходу Мазепи до влади, його стосунки з Петром І, внутрішню політику, особисті та ділові взаємини зі старшиною й оточенням російського царя, а також аналізує причини переходу Мазепи до шведів (план «випаленої землі», адміністративна реформа тощо).
Книга адресована науковцям, викладачам, студентам, а також усім, хто цікавиться історією України і, зокрема, постаттю Івана Мазепи.

Б 23
Баняс В.В.
Капсули. Щоденник музичного рецензування. – Київ: «Книго-Світ», 2025. – 228 с.: іл.
ISBN 978-617-7289-62-2

На Заході вихід збірників арт-рецензій став звичним іще у 1970-х, а в Україні, здається, досі не з’явилося жодного.
Починати колись треба, навіть якщо йдеться про час, коли загал ігнорує як книжки, так і музичні огляди.

Незважаючи на те що перекладачі можуть припускатися помилок, вони, безумовно, воліли б уникати передачі змісту, протилежного оригінальному тексту. Тому студентам, які вчаться письмовому перекладу, варто знати про типові випадки, коли переклад призводить до створення протилежного значення. У статті проаналізовано протилежні значення в студентських перекладах з англійської на українську мову популярних статей, які було опубліковано у період від 18 травня 2018 року до 20 червня 2022 року. Маючи доступ до чорнових версій цих перекладів, автор порівнює їх з остаточними опублікованими текстами та досліджує тридцять випадків, коли перекладачі створили протилежні смисли. У статті розглянуто такі умовні групи опозицій, як причинність (суб’єкт і об’єкт, агент і пацієнт), якість, модальність, час, простір, кількість і граматичний рід. Причинами цих помилок є неправильне розуміння способу (пасивний чи активний), модальності (наприклад, необхідність, заборона), ідіом, заперечення, а також крайня зосередженість на локальному поєднані слів без урахування ширших контекстів речення та загального змісту тексту. Категоризація помилок видається проблематичною, оскільки опозиції часто є багатошаровими і одночасно зачіпають різні лінгвістичні аспекти. Крім того, різні мови мають різні опозиції, що ускладнює ідентифікацію та класифікацію перекладацьких помилок. У статті зроблено висновок, що протилежні значення створюють як суттєві виклики, так і творчі можливості для перекладачів. Розуміння того, як працюють опозиції в різних мовах, є важливим для якісного перекладу. Отже, перекладачі повинні навчитися працювати з опозиціями та враховувати їх контекст, щоб уникнути непорозумінь.

Герасименко H.O. Міри земельних площ Лівобережної України (друга половина XVII – ХVIII). – К., 1997. – 130 с.
ISBN 5-7702-0836-8

У праці висвітлюється одна з найскладніших проблем історичної метрології – міри земельних площ, якими користувалися на Лівобережній Україні в переломний момент її історії – створення і занепаду на її території Української козацької держави.
Досліджено формування межової справи та системи одиниць землевиміру в ході складних соціально-економічних процесів, які відбулися в тогочасній Українській державі, та визначено вплив на них польсько-литовських та російських мір.
Розраховано на науковців, викладачів і студентів вузів, тих, хто цікавиться історією та історичною метрологією України.

Навчальний посібник відповідає змісту і вимогам чинної програми, що затверджена Міністерством освіти і науки України. Розглянуто основні твори, які вивчаються у курсі „Історія української літератури”.
Аналіз творів здійснено за допомогою усіх відомих у сучасному літературознавстві методів. Значну увагу приділено тілесно-міметичному методу аналізу художніх творів, застосування якого дозволило відкрити нові грані у відомих текстах класичних авторів та сучасних письменників.
Для студентів та викладачів вищих навчальних закладів, а також для учителів, які викладають українську літературу в школі. Буде корисним літературознавцям і усім, хто цікавиться новітніми підходами до аналізу художніх творів.

Бути королем надзвичайно складно. Бути хорошим королем – складніше устократ. А якщо королеві Матіушу всього лише десять років? У нього завдань значно більше: стати хорошим, справедливим і розумним правителем, залишаючись при цьому дитиною. Вступаючи на престол після смерті батька, хлопчик ще не знає, що на нього чекає складне життя, гідне справжнього короля. Хоча й малолітнього.